розкаяний
РОЗКА́ЯНИЙ, а, е. Який розкаявся у чому-небудь.
◊ Розка́яний грі́шник:
а) (рел.) людина, яка розкаялась у порушеннях релігійних догм;
б) людина, яка публічно визнала помилковість своїх вчинків, що йдуть урозріз із пануючою в суспільстві мораллю.
Були намагання представити Пушкіна саме як розкаяного грішника. Одним із перших авторів цієї легенди, що поширював її задля добра родини Пушкіна, був.. Василь Андрійович Жуковський (Рильський, X, 1962, 42).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розкаяний — розка́яний прикметник Орфографічний словник української мови
- розкаяний — -а, -е. Який розкаявся у чому-небудь. Розкаяний грішник — а) людина, яка розкаялась у порушеннях Божих заповідей; б) людина, яка публічно визнала помилковість своїх вчинків, що суперечать узвичаєній у суспільстві моралі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розкаяний — РОЗКА́ЯНИЙ, а, е. Який розкаявся у чому-небудь. Тихий слідчий навів приклад навіть з Біблії, коли Христос простив розкаяного розбійника... (І. Багряний); На могильній плиті Петра Калнишевського написано, що він теж розкаявся перед смертюю А за що? Ні за що. Просто розкаяному легше (Р. Іваничук). Словник української мови у 20 томах