1. Словник української мови в 11 томах

розквітання

РОЗКВІТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. розквіта́ти.

Хай, мов снігурочці, судилось в той же день Мені прийняти смерть через кохання, Я йду тобі назустріч, Берендей, Благословенним будь, любові розквітання! (Забашта, Вибр., 1958, 142);

Для неї [культури нації] я був сміливий і впертий, заради неї я хотів бути в першій лаві бійців — бійців за її розквітання (Ю. Янов., II, 1958, 32);

*У порівн. Стежив [Саїд Алі] за кожним рухом брови, за найніжнішим, немов розквітання бутона, трепетом її принадних уст (Ле, Міжгір’я, 1953, 16).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розквітання — розквіта́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. розквітання — -я, с. Дія за знач. розквітати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розквітання — РОЗКВІТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. розквіта́ти. Торкаюся пальцями ніжних пелюсток. Які чарівні квіти, які екзотичні! Обрали для розквітання таку виняткову пору... (О. Словник української мови у 20 томах