розквіт
РО́ЗКВІТ, у, ч.
1. Розпускання бутонів, поява квітів; цвітіння.
Весна!.. Автомати не в силі спинить Ні теплого вітру, ні розквіту бруньок (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 243);
Легенький свіжий подих пробудженої природи, в якому вже відчувалися пахощі раннього розквіту,.. торкався і його розпаленої душі (Речм., Весн. грози, 1961, 137);
Все співало про весну, про те, як радісно прокидається від зимового сну вся природа, про кохання і про розквіт землі (Тулуб, В степу.., 1964, 371);
*Образно. Стояв вересень, час пишного розквіту зірок (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 59).
2. перен. Найкраща пора в розвитку фізичних і духовних сил людини, її молодості, краси, таланту і т. ін.
У роки розквіту (1890 — 1900) С. Васильківський показує себе як талановитий колорист (Мист., 1, 1966, 26);
Всі організми переживають розквіт, старіння і смерть (Наука.., 8, 1968, 9).
Ро́зквіт ро́ків (літ, ві́ку, сил і т. ін.) — пора найвищого духовного і фізичного розвитку.
Іван Валер’янович — елегантний мужчина в розквіті років (Ю. Янов., І, 1954, 194);
Професор Матвій Корнецвіт втрачав сина, найбільш дороге, що лишилося йому на старість від розквіту літ (Вол., Місячне срібло, 1961, 5);
Славний ювілей Великого Жовтня Радянська Україна зустрічає в розквіті всіх своїх.. сил (Ком. Укр., 9, 1967, 2).
3. перен. Найвищий ступінь піднесення, процвітання чого-небудь.
Більше як про все дбає Лимар про добробут, відбудову, розквіт свого колгоспу (Коп., Лейтенанти, 1947, 120);
Розквіт української радянської науки нерозривно зв’язаний з Великою Жовтневою соціалістичною революцією, з соціалізмом, з мудрою ленінською національною політикою Комуністичної партії (Ком. Укр., 2, 1969, 52);
Наша доба є добою розквіту культур, національних формою і соціалістичних змістом (Рильський, IX, 1962, 123).
Значення в інших словниках
- розквіт — ро́зквіт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- розквіт — Цвітіння, р. розцвіт; (наук) П. піднесення, процвітання, буйний розвій. Словник синонімів Караванського
- розквіт — [розкв'іт і роскв'іт] -ту, м. (ў) -т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
- розквіт — -у, ч. 1》 Розпускання бутонів, поява квітів; цвітіння. 2》 перен. Найкраща пора в розвитку фізичних, інтелектуальних і духовних сил людини. 3》 перен. Найвищий ступінь піднесення, процвітання чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розквіт — РО́ЗКВІТ, у, ч. 1. Розпускання бутонів, поява квітів; цвітіння. Весна!.. Автомати не в силі спинить Ні теплого вітру, ні розквіту бруньок (І. Нехода); Легенький свіжий подих пробудженої природи, в якому вже відчувалися пахощі раннього розквіту, .. Словник української мови у 20 томах
- розквіт — У класичному циклі кон'юнктури фаза, коли господарська активність, вимірювана величиною національного доходу, долає найвищий рівень, осягнутий у попередньому циклі. Універсальний словник-енциклопедія
- розквіт — Ро́зквіт, -ту, в -ті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)