розколина
РОЗКО́ЛИНА, и, ж.
1. Вузька ущелина в горах; міжгір’я.
На острові річка розлилася самовілками та поточками поміж купами каміння, між тісними розколинами скель (Н.-Лев., І, 1956, 162);
— Батьку-у! Сюди-и! — гукнув із темряви Олекса, а сам розсуває ялинове гілля, і вже нам видно шматочок неба, а в небі — зірки… Лісу вже не було, тільки розколина гола (Мур., Бук. повість, 1959, 185).
2. Велика, глибока щілина, тріщина в чому-небудь.
Соломія вискочила надвір. Ні, та сама хата, он і розколина на стіні, і ті ж верби, і коза (Коцюб., I, 1955, 380);
Хлопці загородили вхід, і тільки скупий блакитний промінь пробивався з розколини вгорі печери (Багмут, Щасл. день.., 1959, 212);
Глибокі розколини кори вкриває сірий оленячий мох (Шиян, Вибр., 1956, 22);
*Образно. Між ними двома запала глибока розколина непримиренного роздору (Смолич, Мир.., 1958, 110).
Значення в інших словниках
- розколина — розко́лина іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- розколина — див. отвір Словник синонімів Вусика
- розколина — -и, ж. 1》 Вузька ущелина в горах; міжгір'я. 2》 Велика, глибока щілина, тріщина в чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розколина — РОЗКО́ЛИНА, и, ж. 1. Вузька ущелина в горах; міжгір'я. На острові річка розлилася самовілками та поточками поміж купами каміння, між тісними розколинами скель (І. Нечуй-Левицький); – Батьку-у! Сюди-и!... Словник української мови у 20 томах
- розколина — ПРОБО́ЇНА (пробитий, проламаний, прорваний у чомусь отвір, прохід), ПРОБІ́Й, ПРОЛО́М, ПРОЛА́М, ПРОВА́Л, ПРОВА́ЛЛЯ рідше, ВИ́РВА, РОЗКО́ЛИНА, ПРОЛО́МИНА розм. Словник синонімів української мови
- розколина — Розко́лина, -ни; -лини, -лин Правописний словник Голоскевича (1929 р.)