1. Словник української мови в 11 томах

розколиханий

РОЗКОЛИ́ХАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розколиха́ти.

[Леся (сама):] Не можна гудити чоловіка, не знаючи, які в його думки… Невже ж тільки тим і розколихана його душа, щоб шукати якихось… марципанів (Коч., І, 1956, 87);

Дуб’яга гнав коня крізь ніч, розколихану дзвонами (Цюпа, Грози.., 1961, 274).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розколиханий — розколи́ханий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розколиханий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розколихати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розколиханий — РОЗКОЛИ́ХАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розколиха́ти. [Леся (сама):] Не можна гудити чоловіка, не знаючи, які в його [в нього] думки... Невже ж тільки тим і розколихана його душа, щоб шукати якихось... марципанів (І. Словник української мови у 20 томах