1. Словник української мови в 11 томах

розкуркулений

РОЗКУРКУ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розкурку́лити.

Разом з гітлерівцями в дні страшної навали прийшли в село, ніби з того світу повернулись, розкуркулені хазяї та їхні синочки (Цюпа, Краяни, 1971, 44);

// розкурку́лено, безос. присудк. сл.

Вгорі колись стояв хутір заможної родини Стоянів. У тридцятому Стояна розкуркулено й виселено, а пізніше знесено й хутір (Коз., Блискавка, 1962, 97).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розкуркулений — розкурку́лений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розкуркулений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розкуркулити. || розкуркулено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розкуркулений — РОЗКУРКУ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розкурку́лити. Прийшли в село, ніби з того світу повернулись, розкуркулені хазяї та їхні синочки (І. Цюпа); // розкурку́лено, безос. пред. Вгорі колись стояв хутір заможної родини Стоянів. Словник української мови у 20 томах