1. Словник української мови у 20 томах

розкуркулений

РОЗКУРКУ́ЛЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розкурку́лити.

Прийшли в село, ніби з того світу повернулись, розкуркулені хазяї та їхні синочки (І. Цюпа);

// розкурку́лено, безос. пред.

Вгорі колись стояв хутір заможної родини Стоянів. У тридцятому Стояна розкуркулено й виселено, а пізніше знесено й хутір (В. Козаченко);

// у знач. прикм.

Тетяна, провівши у далеку дорогу розкуркулених господарів своїх, повертається до хати (А. Дімаров);

// у знач. ім.

Перешіптуються [міліціонери] посміюються. Там, звісно, можна сміятись: розкуркулених до району возити (А. Дімаров).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розкуркулений — розкурку́лений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розкуркулений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розкуркулити. || розкуркулено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розкуркулений — РОЗКУРКУ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розкурку́лити. Разом з гітлерівцями в дні страшної навали прийшли в село, ніби з того світу повернулись, розкуркулені хазяї та їхні синочки (Цюпа, Краяни, 1971, 44); // розкурку́лено, безос. присудк. сл. Словник української мови в 11 томах