1. Словник української мови в 11 томах

розлузаний

РОЗЛУ́ЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розлуза́ти.

Студентка вже розкрила була рота, де біліли гарні, мов розлузані горіхи, зуби, і так застигла (Кос., Новели, 1962, 94).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розлузаний — розлу́заний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розлузаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розлузати. || розлузано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розлузаний — РОЗЛУ́ЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розлуза́ти. Студентка вже розкрила була рота, де біліли гарні, мов розлузані горіхи, зуби, і так застигла (Г. Косинка). Словник української мови у 20 томах