1. Словник української мови в 11 томах

розлущуватися

РОЗЛУ́ЩУВАТИСЯ, ується, недок., РОЗЛУ́ЩИТИСЯ, иться, док.

1. Очищатися, звільнятися від зовнішньої оболонки (шкаралупи, лушпиння і т. ін.) внаслідок її руйнування.

2. перев. док. Почати багато і довго лущити що-небудь.

[Марися:] А ти, парубче, не сміти по хаті, а то я тебе ось цим деркачем по губах! [Микита (дає їй лушпиння):] На, викинь! [Маруся:] І сам викинеш, не великий пан. І-і, розлущився! (Кроп., І, 1958, 71).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розлущуватися — розлу́щуватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розлущуватися — -ується, недок., розлущитися, -иться, док. 1》 Очищатися, звільнятися від зовнішньої оболонки (шкаралупи, лушпиння і т. ін.) внаслідок її руйнування. 2》 перев. док. Почати багато і довго лущити що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розлущуватися — РОЗЛУ́ЩУВАТИСЯ, ується, недок., РОЗЛУ́ЩИТИСЯ, иться, док. 1. Очищатися, звільнятися від зовнішньої оболонки (шкаралупи, лушпиння і т. ін.) внаслідок її руйнування. 2. Довго лущити щось, багато розлущити чого-небудь. Словник української мови у 20 томах