1. Словник української мови в 11 томах

розлютілий

РОЗЛЮТІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до розлюті́ти.

Розлютілі яничари тягли їх [хлопчиків] за вуха і очкури (Тулуб, Людолови, І, 1957, 394).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розлютілий — розлюті́лий дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. розлютілий — див. сердитий Словник синонімів Вусика
  3. розлютілий — -а, -е, розм. Дієприкм. акт. мин. ч. до розлютіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розлютілий — РОЗЛЮТІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. до розлюті́ти. Розлютілі яничари тягли їх [хлопчиків] за вуха і очкури (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах