1. Словник української мови в 11 томах

розлічувати

РОЗЛІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЛІЧИ́ТИ, лічу́, лі́чиш, док., перех. і неперех., заст. Розраховувати.

Упросився й Пилип Притика до Карпа .. Місто від Мар’янівки верстов за двадцять. Коли вдосвіта виїхати, то на обід саме поспінеш. Так вони розлічували; так і в дорогу рушили (Мирний, III, 1954, 8);

Я написала свій остатній лист, зовсім не запізнившись, але ми розлічили, що наші листи не застануть Вас в Парижі, отож ми і послали їх до Софії (Л. Укр., V, 1956, 84).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розлічувати — розлі́чувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. розлічувати — -ую, -уєш, недок., розлічити, -лічу, -лічиш, док., перех. і неперех., заст. Розраховувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розлічувати — РОЗЛІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЛІЧИ́ТИ, лічу́, лі́чиш, док., що і без прям. дод., заст. Розраховувати. Упросився й Пилип Притика до Карпа .. Місто від Мар'янівки верстов за двадцять. Коли вдосвіта виїхати, то на обід саме поспінеш. Словник української мови у 20 томах
  4. розлічувати — РОЗРАХО́ВУВАТИ (визначати розмір, кількість і т. ін. чогось), ОБРАХО́ВУВАТИ, РОЗЛІ́ЧУВАТИ заст.; РОЗЧИСЛЯ́ТИ розм. (розподіляти згідно з рахунком); ОБЧИ́СЛЮВАТИ (ОБЧИСЛЯ́ТИ) (у техніці, математиці). — Док. Словник синонімів української мови
  5. розлічувати — Розлічувати, -чую, -єш сов. в. розлічи́ти, -чу́, -чиш, гл. Разсчитывать, разсчитать, расчесть. Котл. Ен. VI. 19. Поки розлічила гроші, то ви вже й побігли. Кролев. у. Словник української мови Грінченка