розмарин
РОЗМАРИ́Н, у, ч.
1. бот. (Rosmarinus L.). Вічнозелена запашна кущова рослина родини губоцвітих, із листя і гілок якої добувають ефірну олію.
Згодом Зоня вийшла до салону, щоб ущипнути кілька гілочок мирту й розмарину на найменший зелений віночок (Л. Укр., III, 1952, 653);
— В чому тебе мати купала? — тихо питав парубок дівчину.— Твоє волосся пахне васильками, м’ятою чи розмарином (Томч., Жменяки, 1964, 24).
2. Зимовий сорт яблуні, поширений у південних районах України.
На дуже зріджених кварталах сади можна ремонтувати такими сортами, як Антонівка звичайна.., Розмарин білий і синапи (Колг. Укр., 2, 1957, 31).
3. Плід цього дерева — невелике довгасте яблуко, соковите, кисло-солодке на смак.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розмарин — розмари́н 1 іменник чоловічого роду рослина; сорт розмари́н 2 іменник чоловічого роду плід Орфографічний словник української мови
- розмарин — -у, ч. 1》 бот. Вічнозелена запашна кущова рослина родини губоцвітих, із листя і гілок якої добувають ефірну олію. 2》 Зимовий сорт яблуні, поширений у південних районах України. 3》 Плід цього дерева – невелике довгасте яблуко, кисло-солодке на смак. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розмарин — РОЗМАРИ́Н, у, ч. 1. бот. Вічнозелена запашна кущова рослина родини губоцвітих, із листя і гілок якої добувають ефірну олію. Згодом Зоня вийшла до салону, щоб ущипнути кілька гілочок мирту й розмарину на найменший зелений віночок (Леся Українка);... Словник української мови у 20 томах
- розмарин — розмари́н (від лат. ros marinus – морська роса) рід вічнозелених кущових рослин родини губоцвітих. Поширений у Середземномор’ї. В СРСР вирощують в Криму і на Кавказі. Декоративна та ефіроолійна рослина. Використовують у парфюмерній промисловості. Словник іншомовних слів Мельничука
- розмарин — Невел. зимостійкий декоративний кущ родини губоцвітих, поширений у Середземномор'ї; листки вузькі, квітки білі або з голубуватим відтінком; ефіроолійна та лікарська рослина; вважають, що підвищує любовну енергію. Універсальний словник-енциклопедія
- розмарин — Розмари́н, -ну, -нові (яблука) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розмарин — Розмарин, -ну м. = розмайрин. Чуб. V. 195. Словник української мови Грінченка