розмахати
РОЗМАХА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Розхитати, розгойдати кого-, що-небудь з метою надання йому швидкості, сили руху і т. ін. (перед тим як кинути, розкрутити і т. ін. когось, щось).
Еней чимдуж спис розмахав І Турну, гадовому сину, На вічний поминок [спомин] послав (Котл., І, І952, 294);
Парубкам подобалась ся вигадка; от вони підняли того хорта на дрючок та й понесли. Підійшовши тихенько до Павлусевої хати, розмахали хорта та й шпурнули в вікно (Стор., І, 1957, 60).
2. перен. Рознести, розвіяти в різні боки що-небудь.
Ой, я тую чорну хмару Крилом розмахаю… Перебуду сей поговір, Перебуду й славу (Укр.. лір. пісні, 1958, 172);
Ось сіяльник вийшов ріллю обсівати, І вітер мав скрізь той посів розмахати (Манж., Тв., 1955, 104);
// безос.
Попіл вітром розмахало, І сліду не стало (Шевч., II, 1963, 172);
Старий заховавсь В степу на могилі, щоб ніхто не бачив, Щоб вітер по полю слова розмахав (Шевч., І, 1963, 53).
Значення в інших словниках
- розмахати — розмаха́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- розмахати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Розхитати, розгойдати кого-, що-небудь з метою надання йому швидкості, сили руху і т. ін. (перед тим як кинути, розкрутити і т. ін. когось, щось). 2》 перен. Рознести, розвіяти в різні боки що-небудь. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розмахати — РОЗМАХА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. кого, що. Розхитати, розгойдати кого-, що-небудь з метою надання йому швидкості, сили руху і т. ін. (перед тим як кинути, розкрутити і т. ін. когось, щось). Словник української мови у 20 томах
- розмахати — Розмахати, -ся см. розмахувати, -ся. Словник української мови Грінченка