1. Словник української мови в 11 томах

розмахатися

РОЗМАХА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм. Почати швидко, посилено махати чим-небудь.

Гей ти, косо, розгуляйсь! Ти, рученько, розмахайсь! (П. Куліш, Вибр., 1969, 405);

Вітряк розмахався крильми, мов руками (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 111);

// Почати збуджено сперечатися з ким-небудь, жестикулюючи, махаючи при цьому руками.

«Сама [писарша] недавно скинула очіпок, а вже й розмахалася руками і на молодиць і навіть на дячиху»,— подумала благочинна (Н.-Лев., IV, 1956, 60);

— Чого це він розмахався? — насторожився Йонька і взявся за косу. Гордій із Денисом також відійшли на свою ділянку (Тют., Вир, 1964, 235).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розмахатися — розмаха́тися дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. розмахатися — -аюся, -аєшся, док., розм. Почати швидко, посилено махати чим-небудь. || Почати збуджено сперечатися з ким-небудь, жестикулюючи, махаючи при цьому руками. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розмахатися — РОЗМАХА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм. Почати швидко, посилено махати чим-небудь. Гей ти, косо, розгуляйсь! Ти, рученько, розмахайсь! (П. Куліш); Вітряк розмахався крильми, мов руками (І. Словник української мови у 20 томах
  4. розмахатися — Розмахуватися, -хуюся, -єшся сов. в. розмахатися, -хаюся, -єшся, гл. Размахиваться, размахаться. Не довго я пожила з ним на волі: і крилам не дали розмахатись. Г. Барв. 118. Мати лає, батько лає, дуже й розмахався; ой дав Бог, якось хутко нагай увірвався. Чуб. Словник української мови Грінченка