1. Словник української мови в 11 томах

розмиряти

РОЗМИРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., перех. і неперех., рідко. Відновлювати мир, згоду між ким-небудь; мирити, примиряти.

Діло от-от до бійки доходить. Спочатку я просто лякався й прожогом біг розмиряти (Хотк., І, 1966, 151);

Йонька встав і накинувся з кулаками на жінку і таки побив би її, якби не Гаврило, якому тільки й судилося сьогодні, що розмиряти (Тют., Вир, 1964, 93).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розмиряти — розмиря́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. розмиряти — -яю, -яєш, недок., перех. і неперех., рідко. Відновлювати мир, згоду між ким-небудь; мирити, примиряти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розмиряти — РОЗМИРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗМИРИ́ТИ, рю́, риш, док., кого і без дод., рідко. Відновлювати мир, згоду між ким-небудь; мирити, примиряти. Діло от-от до бійки доходить. Спочатку я просто лякався й прожогом біг розмиряти (Г. Словник української мови у 20 томах
  4. розмиряти — МИРИ́ТИ (відновлювати, встановлювати мирні стосунки між кимсь; змушувати терпимо ставитися до когось, чогось), ПРИМИРЯ́ТИ, ПРИМИ́РЮВАТИ, РОЗВО́ДИТИ, РОЗМИРЯ́ТИ, РОЗБОРОНЯ́ТИ, РОЗНІМА́ТИ (відновлювати мир, згоду між кимсь... Словник синонімів української мови