1. Словник української мови в 11 томах

розмін

РО́ЗМІ́Н, у, ч. Дія за знач. розміня́ти, розмі́нювати і розміня́тися, розмі́нюватися.

І «гостює» по неволі Габріель ді Кастельнеро, жде, як бога, того часу, що підуть на розмін бранці (Л. Укр., I, 1951, 396);

Під час Кримської війни був припинений розмін кредитних білетів на дзвінку монету, З цього часу грішми були паперові карбованці (Іст. СРСР, II, 1957, 272).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розмін — ро́змін іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. розмін — -у, ч. Дія за знач. розміняти, розмінювати і розмінятися, розмінюватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розмін — РО́ЗМІН, у, ч. Дія за знач. розміня́ти, розмі́нювати і розміня́тися, розмі́нюватися. І “гостює” по неволі Габріель ді Кастельнеро, жде, як Бога, того часу, що підуть на розмін бранці (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
  4. розмін — Ро́змін, -міну, -нові, в -ні (від міня́ти) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. розмін — Ро́змін, -ну м. 1) Размѣнъ. 2) Обратная мѣна. Словник української мови Грінченка