розмітка
РОЗМІ́ТКА, и, ж.
1. Дія за знач. розмі́тити, розміча́ти.
Розпилювання, як і всяку іншу роботу, зв’язану із зміною форми деревини, слід проводити тільки після попередньої розмітки (Гурток «Умілі руки..», 1955, 48);
Розмовляємо з членами бригади, що ведуть розмітку стальних полотнищ (Рад. Укр., 15.VІІ 1959, 3).
2. Мітка, позначка, нанесена в процесі розмічування.
На деяких підприємствах .. автоматні кулачки виготовляють методом фрезерування і наступного обпилювання за розміткою (Веч. Київ, 16.II 1967, 4).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розмітка — розмі́тка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- розмітка — -и, ж. 1》 Дія за знач. розмітити, розмічати. 2》 Мітка, позначка, нанесена в процесі розмічування. Дорожня розмітка — лінії, написи та ін. позначення на проїзній частині доріг, бордюрах, признач. для інформування учасників дорожнього руху та встановлення порядку їхніх дій. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розмітка — РОЗМІ́ТКА, и, ж. 1. Дія за знач. розмі́тити, розміча́ти. Розпилювання, як і всяку іншу роботу, зв'язану із зміною форми деревини, слід проводити тільки після попередньої розмітки (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах