1. Словник української мови в 11 томах

рознос

РОЗНО́С, у, ч.

1. Дія за знач. рознести́, розно́сити 1, 6, 7.

2. розм. Суворе повчання, гостра критика, осуд.

[Дремлюга:] Я сьогодні такий рознос учинив — до смерті пам’ятатимуть! (Корн., II, 1955, 293);

Цілий день Горобець сидів на уроках, щось записував, побував і в мене на уроці. Я ждав розносу, а він сказав: «Добре» (Збан., Малин. дзвін, 1958, 10).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рознос — розно́с 1 іменник чоловічого роду дія від: розно́сити розно́с 2 іменник чоловічого роду гостра критика Орфографічний словник української мови
  2. рознос — -у, ч. 1》 Дія за знач. рознести, розносити 1), 6), 7). 2》 розм. Суворе повчання, гостра критика, осуд. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рознос — Догана, гана, осуд, огуда Словник чужослів Павло Штепа
  4. рознос — РОЗНО́С, у, ч., рідко. 1. Дія за знач. рознести́, розно́сити 1, 6, 7. 2. розм. Суворе повчання, гостра критика, осуд. [Дремлюга:] Я сьогодні такий рознос учинив – до смерті пам'ятатимуть! (О. Словник української мови у 20 томах
  5. рознос — КРИ́ТИКА (розгляд і оцінка когось, чогось з метою виявлення та усунення вад, хиб); КРИТИКА́НСТВО розм. (дріб'язкова, упереджена критика); ГОЛО́БЕЛЬЩИНА розм. (надто груба критика, яка відзначає тільки негативне); РОЗНО́С розм. Словник синонімів української мови