розносити

РОЗНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, недок., РОЗНЕСТИ́, су́, се́ш; мин. ч. розні́с, несла́, ло́; док., перех.

1. Носячи, доставляти що-небудь багатьом у різні місця.

Молоді хлопці й дівчата бігають в проходах межи лавками, розносячи воду, напої (Л. Укр., II, 1951, 510);

Федір Кузьмич був не простим листоношею. Тридцять років розносив пошту його покійний батько Кузьма (Довж., І, 1958, 418);

Він закінчував друком невеличкий тираж газети і старанно спаковував його в «порції», щоб ще зрання рознести по кутках (Епік, Тв., 1958, 163);

// перен. Переходячи, пересуваючись з місця на місце, переносити і розповсюджувати (хвороби і т. ін.).

Стародавні індуси під час розгулу чуми випускали гадюк для боротьби з щурами, розуміючи, що саме вони розносять хворобу (Наука.., 9, 1973, 29);

// розм. Поширювати, доводити до відома багатьох (чутки, поголоски, новини і т. ін.).

«А́ч, гладуха,— трясе салом, розносить поговір!» — проводила вона ковалиху неприязною думкою (Коцюб., II, 1955, 15);

[Недоросток:] Інша жінка, що було чи не було, перемовчала б, а ти сама рознесеш, щоб усе село знало? (Вас., III, 1960, 90);

Мало недругів у Радивона? Лиховісні язики рознесуть, розплещуть на весь світ (Горд., Дівчина.., 1954, 131);

// перен., розм. Передавати, доводити до відома (про засоби технічного зв’язку).

Радіорупор розносив останні вісті з центральної радіостанції (Десняк, Десну.., 1949, 293);

Навперейми нам бігли проводи і в дзвінкому гудінні розносили по країні якісь важливі і значні вісті (Вол., Сади.., 1950, 12).

2. Розподіляючи, записувати в різних місцях.

Розносити відомості по графах.

3. розм. Розкрадати, розтягувати частинами (майно, добро).

Комусь-то ще потрібні її достатки? Добре, добре, хай п’ють, хай їдять, хай беруть, тягнуть, розносять… (Л. Янов., І, 1959, 397);

Братова на мене й накинулась: — Се, — каже,— як усі господарюватимуть, то й господарство моє рознесуть чисто! (Вовчок, І, 1955, 5).

4. перев. у сполуч. із сл. вітер. Подувом розкидати, роздувати в різні боки або по поверхні чого-побудь.

Тільки клочки сіна розносив вітер по порожньому майдану (Ільч., Серце жде, 1939, 149);

Де город був або село — І головня уже не тліла, І попіл вітром рознесло (Шевч., II, 1963, 87);

// Поширювати в навколишньому просторі (звуки, запахи).

Стукаю каблуками і прислухаюсь, як порожні кімнати розносять кроки по всьому домі (Коцюб., II, 1955, 262);

Стояла автомашина з причепом, з якої носили хліб у магазин, і ранковий вітрик розносив його приємний запах (Томч., Готель.., 1960, 5).

5. перев. у сполуч. із сл. вітер. Розганяти, розсіювати в навколишньому просторі, в повітрі.

Дощу нема і, певне, не буде, бо все вітер хмари розносить (Л. Укр., V, 1956, 54);

Високі розриви встають на землі, і дим їх розносить вітерець (Собко, Вогонь.., 1947, 139).

6. перен., розм. Руйнувати що-небудь, роблячи непридатним для використання.

Вода по весні, рвучи греблі та розносячи загати, гуде та клекоче (Мирний, III, 1954, 262);

Вода за коротку ніч рознесла греблю та гідростанцію (Коцюба, Нові береги, 1959, 370);

// Розривати, розбивати на частини, шматки кого-, що-небудь.

У машину, в якій їхав Голубцов, потрапила бомба і рознесла його на шматки (Д. Бедзик, Плем’я.., 1958, 78);

// Знищувати в боротьбі.

Шевченко дедалі глибше переконувався, що революційна енергія народних мас розтрощить трони,.. рознесе своїх споконвічних класових ворогів (Ком. Укр., 1, 1964, 75).

◊ У (в) пух і прах розно́сити (рознести́) див. прах.

7. перен., розм. Дуже лаяти, піддавати гострій критиці; засуджувати.

[Надія:] Гордій Опанасович стільки разів.. розносив будівельників, але коли з центра не дають матеріалів,— що можна зробити?! (Корн., II, 1955, 287);

Чути, як у коридорі.. Дашевський «розносить» когось із працівників. Він гарячий і зовсім не переносить тих, хто працює з холодком (Наука.., 8, 1966, 9);

[Лідія Семенівна:] Та що ви хочете, щоб нас іще раз у газеті рознесли? (Мороз, П’єси, 1959, 75).

8. перев. док., безос., розм. Дуже збільшитися в об’ємі від опухання; опухнути.

Моїй сестрі рознесло коліно, вона стогнала й ойкала (Сенч., На Бат. горі, 1960, 174);

// Стати дуже гладким; надмірно розтовстіти.

— Ти ось і зараз, мов дівчина, а мене, бачиш, як на дармових харчах рознесло! (Гончар, II, 1959, 258).

РОЗНОСИ́ТИ див. розно́шувати.