розносити

РОЗНОСИ́ТИ див. розно́шувати.

РОЗНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, недок., РОЗНЕСТИ́, су́, се́ш; мин. ч. розні́с, несла́, ло́; док., кого, що.

1. що. Носячи, доставляти що-небудь багатьом у різні місця.

Молоді хлопці й дівчата бігають в проходах межи лавками, розносячи воду, напої (Леся Українка);

Федір Кузьмич був не простим листоношею. Тридцять років розносив пошту його покійний батько Кузьма (О. Довженко);

– Тут є такий .. хлопець, що завжди вдень розносить передачі (І. Багряний);

Він закінчував друком невеличкий тираж газети і старанно спаковував його в “порції”, щоб ще зрання рознести по кутках (Г. Епік);

// перен. Переходячи, пересуваючись з місця на місце, переносити і розповсюджувати (хворобу, інфекцію і т. ін.).

Стародавні індуси під час розгулу чуми випускали гадюк для боротьби з щурами, розуміючи, що саме вони розносять хворобу (з наук.-попул. літ.);

// також без дод., розм. Поширювати, доводити до відома багатьох (чутки, поголоски, новини і т. ін.).

“А́ч, гладуха, – трясе салом, розносить поговір!” – проводила вона ковалиху неприязною думкою (М. Коцюбинський);

[Недоросток:] Інша жінка, що було чи не було, перемовчала б, а ти сама рознесеш, щоб усе село знало? (С. Васильченко);

Мало недругів у Радивона? Лиховісні язики рознесуть, розплещуть на весь світ (К. Гордієнко);

// перен., розм. Передавати, доводити до відома (про засоби технічного зв'язку).

Радіорупор розносив останні вісті з центральної радіостанції (О. Десняк);

Навперейми нам бігли проводи і в дзвінкому гудінні розносили по країні якісь важливі і значні вісті (І. Волошин).

2. що. Розподіляючи, записувати в різних місцях.

Розносити відомості по графах.

3. що, розм. Розкрадати, розтягувати частинами (майно, добро).

Комусь-то ще потрібні її достатки? Добре, добре, хай п'ють, хай їдять, хай беруть, тягнуть, розносять... (Л. Яновська);

Братова на мене й накинулась: – Се, – каже, – як усі господарюватимуть, то й господарство моє рознесуть чисто! (Марко Вовчок).

4. що, перев. у сполуч. зі сл. вітер. Подувом розкидати, роздувати в різні боки або по поверхні чого-побудь.

Тільки клочки [віхті] сіна розносив вітер по порожньому майдану (О. Ільченко);

Де город був або село – І головня уже не тліла, І попіл вітром рознесло (Т. Шевченко);

// Поширювати в навколишньому просторі (звуки, запахи).

Стукаю каблуками і прислухаюсь, як порожні кімнати розносять кроки по всьому домі (М. Коцюбинський);

Стояла автомашина з причепом, з якої носили хліб у магазин, і ранковий вітрик розносив його приємний запах (М. Томчаній).

5. що, перев. у сполуч. зі сл. вітер. Розганяти, розсіювати в навколишньому просторі, в повітрі.

Дощу нема і, певне, не буде, бо все вітер хмари розносить (Леся Українка);

Високі розриви встають на землі, і дим їх розносить вітерець (В. Собко).

6. що, перен., розм. Руйнувати що-небудь, роблячи непридатним для використання.

Вода по весні, рвучи греблі та розносячи загати, гуде та клекоче (Панас Мирний);

Вода за коротку ніч рознесла греблю та гідростанцію (Г. Коцюба);

// безос.

Рознесло бомбою три будинки. .. Це була страшна ніч (О. Довженко);

// Розривати, розбивати на частини, шматки кого-, що-небудь.

У машину, в якій їхав Голубцов, потрапила бомба і рознесла його на шматки (Д. Бедзик);

// Знищувати в боротьбі.

Шевченко дедалі глибше переконувався, що революційна енергія народних мас розтрощить трони, .. рознесе своїх споконвічних класових ворогів (з публіц. літ.).

7. кого, перен., розм. Дуже лаяти, піддавати гострій критиці; засуджувати.

[Надія:] Гордій Опанасович стільки разів .. розносив будівельників, але коли з центра не дають матеріалів, – що можна зробити?! (О. Корнійчук);

Чути, як у коридорі .. Дашевський “розносить” когось із працівників. Він гарячий і зовсім не переносить тих, хто працює з холодком (з наук.-попул. літ.);

[Лідія Семенівна:] Та що ви хочете, щоб нас іще раз у газеті рознесли? (З. Мороз).

8. що, перев. док., безос., розм. Дуже збільшитися в об'ємі від опухання; опухнути.

Моїй сестрі рознесло коліно, вона стогнала й ойкала (І. Сенченко);

// кого, перев., безос. Стати дуже гладким; надмірно розтовстіти.

– Ти ось і зараз, мов дівчина, а мене, бачиш, як на дармових харчах рознесло! (О. Гончар).

◇ (1) У (в) пух і прах розно́сити / рознести́ – гостро картати, критикувати кого-небудь.

Розчервонівшись, немилосердно кублячи вже не дуже й пишну кучму, “головний” когось розносив у пух і прах по телефону (Ю. Збанацький);

– Рознесуть нас, Тарасе Демидовичу, на зимовій конференції, – шкріб гостре підборіддя Шухновський. – Рознесуть в пух і прах (Ю. Збанацький).