1. Словник української мови Грінченка

розносити

Розно́сити, -шу, -сиш

сов. в. рознести, -су, -сеш, гл.

1) Разносить, разнести. Людям роботу розніс і роздав. Щог. В. 51.

2) Разносить, разнести, развѣять. Їх вітер як полову, і буря, мов солому, рве, розносить. К. Іов. 4 6. Гей! може трохи рознесу я свою тяжку журбу. Грин. ІІІ. 676. І рознесе тую славу по всій Україні. Шевч. 450.

3) Разносить, разнести, растаскивать, растащить. Сини принесуть, а дочки й угли рознесуть. Ном. № 10821.

4) Разбалтывать, разболтать, разгласить. Люде зараз рознесли по всьому світу й те, чого нема. Грин. II. 118. Коли мене вірно любиш, не кажи нікому, бо то люде рознесуть, як вітер солому. Чуб. V. 200.

5) Разносить, разность, разрушить, разбить. Чуб. III. 431. Дайте ковбасу, бо вам хату рознесу. Чуб. III. 455. Нехай його тії просять, що греблі розносять. Чуб. V. 210.

---------------

Розноси́ти, -шу́, -сиш

гл.

1) = рознести 3. Затим ходим у портухи, що розносили вовну мухи. Ном. № 13850.

2) безл. розносило кого́. Началъ часто появляться кто, но кстати явился кто. Як був квас, то не було вас; а як настало квасило, то й вас розносило. Ном. № 4579. Тілько що хотіла випитувати, аж тут Олену розносило з своїм боярином: давай ізнов жаловаться. Кв. І. 18.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розносити — розно́сити дієслово недоконаного виду розноси́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розносити — (по хатах) носити; (заразу) розповсюджувати, переносити; (чутки) ПОШИРЮВАТИ; (вісті) передавати; (по книгах) заносити <�записувати> до чого; (майно) розкрадати, розтягати; (вітром) розвіювати, розкидати, роздимати, (хмари) розганяти, розсіювати... Словник синонімів Караванського
  3. розносити — див. нести Словник синонімів Вусика
  4. розносити — I [розносиетие] -ошу, -сиеш; нак. -ос', -ос'теи, недок. II [розноситие] -ноушу, -осиеш; нак. -оси, -ноус'іт', док. Орфоепічний словник української мови
  5. розносити — I рознос`итидив. розношувати. II розн`осити-ошу, -осиш, недок., рознести, -су, -сеш; мин. ч. розніс, -несла, -ло; док., перех. 1》 Носячи, доставляти що-небудь багатьом у різні місця. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. розносити — РОЗНОСИ́ТИ див. розно́шувати. РОЗНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, недок., РОЗНЕСТИ́, су́, се́ш; мин. ч. розні́с, несла́, ло́; док., кого, що. 1. що. Носячи, доставляти що-небудь багатьом у різні місця. Словник української мови у 20 томах
  7. розносити — лиха́ годи́на но́сить / розноси́ла (понесе́) кого, зневажл. Уживається для вираження незадоволення з приводу того, що хтось десь блукає, ходить, своєчасно не приходить, коли на нього чекають. (Тишко:) Давайте вечеряти! (Палажка:) Дивись, який командир!... Фразеологічний словник української мови
  8. розносити — ЛА́ЯТИ (різкими словами висловлювати осуд, докори), СВАРИ́ТИ, ЛА́ЯТИСЯ, СВАРИ́ТИСЯ, КАРТА́ТИ, ГА́НИТИ, ГРОМИ́ТИ, РОЗНО́СИТИ підсил., КЛЯ́СТИ́ розм., ВІДЧИ́ТУВАТИ розм., ЧИ́СТИТИ розм., ГРІ́ТИ розм., ШПЕ́ТИТИ розм., ГРИ́ЗТИ розм., НАБИРА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  9. розносити — Розно́сити, -но́шу, -но́сиш; розно́сь, -но́сьте; розне́сти́, -несу́, -несе́ш, -несе́; рознеси́, -несі́ть; розні́с, -несла́, -несли́; розні́сши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. розносити — РОЗНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, недок., РОЗНЕСТИ́, су́, се́ш; мин. ч. розні́с, несла́, ло́; док., перех. 1. Носячи, доставляти що-небудь багатьом у різні місця. Молоді хлопці й дівчата бігають в проходах межи лавками, розносячи воду, напої (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах