розоритель
РОЗОРИ́ТЕЛЬ, я, ч., розм. Той, хто розоряє або розорив кого-, що-небудь.
Він в неї і дурний, і божевільний, і розоритель, і.. через нього вона з дітьми у старці піде (Кв.-Осн., II, 1956, 135);
— Та не розоритель ти?! Ну, що я тепер скажу їм?.. (Мик., Кадильниця, 1959, 46).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розоритель — розори́тель іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- розоритель — -я, ч., розм. Той, хто розоряє або розорив кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розоритель — РОЗОРИ́ТЕЛЬ, я, ч., розм. Той, хто розоряє або розорив кого-, що-небудь. Він в неї і дурний, і божевільний, і розоритель, і .. через нього вона з дітьми у старці піде (Г. Квітка-Основ'яненко); – Та не розоритель ти?! Ну, що я тепер скажу їм?.. (І. Микитенко). Словник української мови у 20 томах