розорювання
РОЗО́РЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. розо́рювати¹.
Землі було миле те розорювання її маси, вона не противилася йому в жодному місці, була м’яка й крихка (Коб., II, 1956, 41);
Цілинні степові землі після розорювання кілька років підряд дають хороший урожай (Хлібороб Укр., 6, 1969, 32)
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розорювання — розо́рювання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- розорювання — -я, с. Дія за знач. розорювати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розорювання — РОЗО́РЮВАННЯ¹, я, с. Дія за знач. розо́рювати¹. Землі було миле те розорювання її маси, вона не противилася йому в жодному місці, була м'яка й крихка (О. Словник української мови у 20 томах