1. Словник української мови в 11 томах

розпишнілий

РОЗПИШНІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до розпишні́ти.

Щипала [Орися] дівчат і взагалі бісилася, не маючи сили стримати розпишнілу, розквітлу дівочу енергію (Тют., Вир, 1964, 127).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпишнілий — розпишні́лий дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. розпишнілий — -а, -е, розм. Дієприкм. акт. мин. ч. до розпишніти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розпишнілий — РОЗПИШНІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. до розпишні́ти. Щипала [Орися] дівчат і взагалі бісилася, не маючи сили стримати розпишнілу, розквітлу дівочу енергію (Григорій Тютюнник); // у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах