1. Словник української мови в 11 томах

розплакатися

РОЗПЛА́КАТИСЯ, а́чуся, а́чешся, док.

1. Почати сильно плакати.

Охопило [Олену] почуття безпорадності, потреба захисту. Вона не витримала, розплакалася (Тют., Вир, 1964, 109).

2. перен., розм. Почати дуже скаржитися, намагаючись викликати співчуття, жалість.

[Горлов:] Базіка! Що він знає про війну громадянську? Під стіл пішки ходив, коли ми чотирнадцять держав били. І поб’ємо будь-якого ворога.. А він розплакався (Корн., II, 1955, 12).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розплакатися — розпла́катися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розплакатися — див. плакати Словник синонімів Вусика
  3. розплакатися — -ачуся, -ачешся, док., розплакуватися, -куюся, -куєшся, недок. 1》 Почати сильно плакати. 2》 перен., розм. Почати дуже скаржитися, намагаючись викликати співчуття, жалість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розплакатися — РОЗПЛА́КАТИСЯ див. розпла́куватися. Словник української мови у 20 томах
  5. розплакатися — РОЗПЛА́КАТИСЯ (почати сильно плакати), РОЗРЮ́МСАТИСЯ (РОЗРЮ́МАТИСЯ) розм., РОЗКВИ́ЛИТИСЯ розм.; РОЗПХИ́КАТИСЯ розм. (почати пхикати); РОЗХЛИ́ПАТИСЯ розм., РОЗХЛЮ́ПАТИСЯ розм. (схлипуючи); РОЗРИДА́ТИСЯ, РОЗРЕВІ́ТИСЯ (РОЗРЕВТИ́СЯ) розм. Словник синонімів української мови
  6. розплакатися — Розпла́катися, -пла́чуся, -пла́чешся, -чуться Правописний словник Голоскевича (1929 р.)