розплакатися

РОЗПЛА́КАТИСЯ (почати сильно плакати), РОЗРЮ́МСАТИСЯ (РОЗРЮ́МАТИСЯ) розм., РОЗКВИ́ЛИТИСЯ розм.; РОЗПХИ́КАТИСЯ розм. (почати пхикати); РОЗХЛИ́ПАТИСЯ розм., РОЗХЛЮ́ПАТИСЯ розм. (схлипуючи); РОЗРИДА́ТИСЯ, РОЗРЕВІ́ТИСЯ (РОЗРЕВТИ́СЯ) розм. (почати нестримно ридати). Олена розплакалася і сховала обличчя в подушки (Ірина Вільде); Одарка схопила дівчаток на руки. Потривожені малята розрюмсались (П. Панч); Отак, згадуючи, розквилиться було старенька (Марко Вовчок); (Кіндрат Антонович:) А що це ти, старушка, розхлипалась? (М. Кропивницький); — Тю ти, старий шкарбан, — вилаяв себе Морозов. — Розхлюпався, як хлопчисько (Я. Баш); В розпачі впав він обличчям у траву і розридався (З. Тулуб); Жінки сховали обличчя в фартушки і придавлено ридають. А діти таки вголос розревілись (Мирослав Ірчан).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розплакатися — розпла́катися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розплакатися — див. плакати Словник синонімів Вусика
  3. розплакатися — -ачуся, -ачешся, док., розплакуватися, -куюся, -куєшся, недок. 1》 Почати сильно плакати. 2》 перен., розм. Почати дуже скаржитися, намагаючись викликати співчуття, жалість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розплакатися — РОЗПЛА́КАТИСЯ див. розпла́куватися. Словник української мови у 20 томах
  5. розплакатися — Розпла́катися, -пла́чуся, -пла́чешся, -чуться Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. розплакатися — РОЗПЛА́КАТИСЯ, а́чуся, а́чешся, док. 1. Почати сильно плакати. Охопило [Олену] почуття безпорадності, потреба захисту. Вона не витримала, розплакалася (Тют., Вир, 1964, 109). 2. перен., розм. Словник української мови в 11 томах