1. Словник української мови в 11 томах

розпльовувати

РОЗПЛЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПЛЮВА́ТИ, юю́, ює́ш, док., перех.

1. Плюючи, викидати з рота слину.

— Прокляті! щоб ви.. не мали поради в своїх дітях! — шептав він.. і розпльовував слину на всі боки (Мирний, І, 1954, 14);

// Випльовувати що-небудь разом із слиною.

Як таку рибу їсти, то тільки хліб розпльовувати (Чуб., І, 1872, 238).

2. перен., розм. Виявляти зневагу, презирство до кого-небудь.

— Отак його [чоловіка] й держи коло себе. Де ласкою, а де й гнівом. Та не будь дуже солодкою, бо розлиже. І гіркою не будь, бо розплює (Кучер, Трудна любов, 1950, 417).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпльовувати — розпльо́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розпльовувати — -ую, -уєш, недок., розплювати, -юю, -юєш, док., перех. 1》 Плюючи, викидати з рота слину. || Випльовувати що-небудь разом із слиною. 2》 перен., розм. Виявляти зневагу, презирство до кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розпльовувати — РОЗПЛЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПЛЮВА́ТИ, юю́, ює́ш, док., кого, що. 1. що. Плюючи, викидати з рота слину. – Прокляті! щоб ви .. не мали поради в своїх дітях! – шептав він .. Словник української мови у 20 томах