1. Словник української мови в 11 томах

розпльовуватися

РОЗПЛЬО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗПЛЮВА́ТИСЯ, юю́ся, ює́шся, док., розм.

1. Починати дуже або довго плювати.

Хотів тую кицьку собі забрати, аж вона йому в руки й не далася: розпирхалась… розплювалась (Григ., Вибр., 1959, 450).

2. перен. Посварившись, розходитися, розлучатися з ким-небудь.

Покинув Максим зовсім пити; розплювався з своєю дівчиною (Мирний, І, 1949, 233);

// перев. док. Покласти кінець, край чому-небудь; покінчити з чимсь.

— Зрештою, я можу розплюватися з так званою лікарською практикою… (Загреб., Шепіт, 1966, 244).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпльовуватися — розпльо́вуватися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. розпльовуватися — див. лаяти Словник синонімів Вусика
  3. розпльовуватися — -уюся, -уєшся, недок., розплюватися, -ююся, -юєшся, док., розм. 1》 Починати дуже або довго плювати. 2》 перен. Посварившись, розходитися, розлучатися з ким-небудь. || перев. док. Покласти край чому-небудь; покінчити з чимсь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розпльовуватися — РОЗПЛЬО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗПЛЮВА́ТИСЯ, юю́ся, ює́шся, док., розм. 1. Починати плювати, довго плювати. Хотів тую кицьку собі забрати, аж вона йому в руки й не далася: розпирхалась... розплювалась (Грицько Григоренко). 2. перен. Словник української мови у 20 томах