1. Словник української мови в 11 томах

розподільник

РОЗПОДІ́ЛЬНИК, а, ч.

1. Пристрій, машина і т. ін. для розподілення чого-небудь (електричного струму, газу, води, добрива тощо).

Мінеральні добрива надходять через тукопровід і розсіваються пружинним розподільником рівномірно по всій ширині смуги (Хлібороб Укр., 4, 1965, 31);

Розподільник води.

2. У період існування карткової системи — магазин, в якому розподілялися між прикріпленими до нього особами товари відповідно до встановлених норм.

А може, ти із кошиком спішиш У розподільник, прозою казавши… (Рильський, II, 1960, 282);

— Мило є по ваших розподільниках? (Шовк., Інженери, 1956, 280).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розподільник — розподі́льник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. розподільник — -а, ч. 1》 Пристрій, машина і т. ін. для розподілення чого-небудь (електричного струму, газу, води, добрива тощо). 2》 іст. У період існування карткової системи – магазин... Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розподільник — РОЗПОДІ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Пристрій, машина і т. ін. для розподілення чого-небудь (електричного струму, газу, води, добрива тощо). Мінеральні добрива надходять через тукопровід і розсіваються пружинним розподільником рівномірно по всій ширині смуги (з наук. Словник української мови у 20 томах
  4. розподільник — Сукупність механізмів для керування наповненням та спорожнюванням циліндрів поршневих двигунів (внутрішнього згоряння та парових), а також поршневих компресорів; бувають клапанні, золотникові, поршневі р. Універсальний словник-енциклопедія
  5. розподільник — Розподі́льник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)