1. Словник української мови в 11 томах

розпорядкувати

РОЗПОРЯДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., рідко. Те саме, що розпоряджа́тися.

Денис розпорядкує, мов сам усе придбав (Кв.-Осн., II, 1956, 409);

Я зовсім сама до себе не належала, не розпорядкувала ні своїм часом, ні роботою (Л. Укр., V, 1956, 96);

— Треба ж заздалегідь розпорядкувати, кому держати в церкві ставники, кому носити кругом церкви корогви та образи, кому дзвонити (Н.-Лев., VI, 1966, 368).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпорядкувати — розпорядкува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду розпоряджатися рідко Орфографічний словник української мови
  2. розпорядкувати — -ую, -уєш, недок. і док., рідко. Те саме, що розпоряджатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розпорядкувати — РОЗПОРЯДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., рідко. Те саме, що розпоряджа́тися. Денис розпорядкує, мов сам усе придбав (Г. Квітка-Основ'яненко); Я зовсім сама до себе не належала, не розпорядкувала ні своїм часом, ні роботою (Леся Українка);... Словник української мови у 20 томах
  4. розпорядкувати — КЕРУВА́ТИ ким, чим і без додатка (спрямовувати діяльність, роботу когось, чогось, бути на чолі кого-, чого-небудь), УПРАВЛЯ́ТИ, ПРОВА́ДИТИ (ПРОВО́ДИТИ) кого, що і без додатка, розм.; ПРАВИ́ТИ, ОРУ́ДУВАТИ розм., УРЯДУВА́ТИ розм. (перев. Словник синонімів української мови