розприскуватися

РОЗПРИ́СКУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗПРИ́СКАТИСЯ, аюся, аєшся і РОЗПРИ́СНУТИСЯ, нуся, нешся, док.

1. Розпліскуватися, розхлюпуватися бризками, маленькими краплинами (про рідину).

Я.. кинулася.. в.. воду, котра підо мною сріблом розприслась (Фр., VIII, 1952, 172);

// Дроблячись, розпорошуватися, розлітатися в різних напрямках.

Вони [гранати] лускали, впавши, розприскувалися на дрібні скалки і вибухали стовпами огню (Фр., VI, 1951, 335);

З-під молота у всі боки розприскувалися, розліталися колючі, тверді іскри (Загреб., Спека, 1961, 59);

Лампа вдарилася в стіну, розприскалася на дрібнесеньке скло і вибухнула, як бомба (Ірчан, II, 1958, 301).

2. тільки док., перен., розм. Дуже розсердитися.

Як розприскається мій Антосьо! е! Як та вода на лотоках бурлить (Свидн., Люборацькі, 1955, 119).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me