1. Словник української мови в 11 томах

розпуклий

РОЗПУ́КЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до розпу́кнути.

Збирають тільки цілком розпуклі квітки-кошики (Лікар. рослини.., 1958, 73);

// У знач. прикм.

Сади ще не заволоклися бахромою розпуклої брості, але на пагорбах уже зеленіла трава (Гур., Наша молодість, 1949, 287).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпуклий — Розтрісканий [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. розпуклий — розпу́клий дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  3. розпуклий — -а, -е, розм. Дієприкм. акт. мин. ч. до розпукнути. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розпуклий — РОЗПУ́КЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. до розпу́кнути. Збирають тільки цілком розпуклі квітки-кошики (з наук. літ.); // у знач. прикм. Сади ще не заволоклися бахромою розпуклої брості, але на пагорбах уже зеленіла трава (О. Гуреїв). Словник української мови у 20 томах