1. Словник української мови в 11 томах

розраджувати

РОЗРА́ДЖУВАТИ, ую, уєш і рідко РОЗРАДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗРА́ДИТИ, джу, диш, док., перех.

1. Висловлюючи співчуття, заспокоювати, втішати кого-небудь.

Касіян Скиба, як міг, розраджував Куріпок: «Ваш Стефан живий!» (Чорн., Пісні.., 1958, 16);

Андрій співчував Вершиніну, але не міг зрозуміти, чому він так трагічно переживає цю втрату, і намагався розрадити його (Гур., Життя.., 1954, 249);

// Відвертати чиюсь увагу від тяжких думок, переживань, розважати кого-небудь.

Валя спостерігає, як вона [хмара] шириться і росте, зовсім затуляючи невеликий клапоть блакиті, що досі розраджував її (Рибак, Зброя.., 1943, 147);

Двірське панство намагалося лестощами розрадити князя (Кач., Вибр., 1953, 6).

2. Умовляти кого-небудь відмовитися від якоїсь дії, якогось наміру, вчинку; відраджувати.

В душі мати не схвалювала доччиного вибору, але й не наважувалася її розраджувати (Чорн., Визвол. земля, 1959, 13);

Заново вшив [Тимко] погрібничок, хотів ще й колодязь поправити, та Павло розрадив (Тют., Вир, 1964, 263).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розраджувати — розра́джувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. розраджувати — Потішати, заспокоювати, розважати <�тугу>, заговорювати <�втирати> сльози, солодити душу, розганяти сум, відігрівати серце; (від чого) відраджувати, жм. відраювати; (закоханих) розсуджувати, жм. розраювати. Словник синонімів Караванського
  3. розраджувати — див. радити Словник синонімів Вусика
  4. розраджувати — -ую, -уєш і рідко розраджати, -аю, -аєш, недок., розрадити, -джу, -диш, док., перех. 1》 Висловлюючи співчуття, заспокоювати, втішати кого-небудь. || Відвертати чиюсь увагу від гнітючих думок, переживань, розважати кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. розраджувати — РОЗРА́ДЖУВАТИ, ую, уєш і рідко РОЗРАДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗРА́ДИТИ, джу, диш, док., кого. 1. Висловлюючи співчуття, заспокоювати, втішати кого-небудь. Словник української мови у 20 томах
  6. розраджувати — ВІДРА́ДЖУВАТИ (радити не робити чогось задуманого, відмовитися від якогось наміру), РОЗРА́ДЖУВАТИ рідше, ВІДМОВЛЯ́ТИ, ВІДБИВА́ТИ, РОЗРА́ЮВАТИ розм., ВІДРА́ЮВАТИ розм. — Док.: відра́дити, розра́дити, відмо́вити, відби́ти, розра́яти, відра́яти. Словник синонімів української мови
  7. розраджувати — Розра́джувати, -джую, -джуєш, розраджа́ти, -джа́ю, -джа́єш; розра́дити, -джу, -диш, -дять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)