1. Словник української мови в 11 томах

розруха

РОЗРУ́ХА, и, ж.

1. Повний розлад, розвал, перев. у господарстві, економіці країни.

В боротьбі проти іноземних інтервентів, на полях битв, у голоді й розрусі створювалася перша в світі Радянська держава (Рад. літ-во, 5, 1957, 76);

Нова економічна політика була розрахована на подолання розрухи, на створення фундаменту соціалістичної економіки (50 р. Вел. Жовтн. соц. рев., 1967, 12).

2. рідко. Перетворення в руїни, руйнування.

3. заст. Розбрат, незгода.

— Се моє — й те моє, — брат братові казали: Кожну мализну за велике мали, Поміж себе розруху кували (Мирний, V, 1955, 267).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розруха — Розру́ха: — заворушення [47] Словник з творів Івана Франка
  2. розруха — розру́ха іменник жіночого роду розвал; незгода Орфографічний словник української мови
  3. розруха — див. безладдя Словник синонімів Вусика
  4. розруха — -и, ж. 1》 Повний розлад, розвал, перев. у господарстві, економіці країни. 2》 рідко. Перетворення в руїни, руйнування. 3》 заст. Розбрат, незгода. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. розруха — РОЗРУ́ХА, и, ж. 1. Повний розлад, розвал, перев. у господарстві, економіці країни. Розруха, розбрат, хвороби, голод, а головне, в крамницях [Росії] нічого не можна купити, бо всі вони зачинені (Б. Антоненко-Давидович); – Наше місце вдома!... Словник української мови у 20 томах
  6. розруха — РО́ЗБРАТ (ворожнеча між якимись суспільними групами або окремими особами в державі, в організації тощо), ЧВА́РИ (ЧВА́РА), СВА́РИ, ЗВА́ДА, РО́ЗРУХ, РОЗРУ́ХА заст.; НЕЗГО́ДА, НЕЗЛА́ГОДА, НЕ́ЛАД (відсутність взаєморозуміння); РО́ЗЛАД, РО́ЗБРІД розм. Словник синонімів української мови