розрядник
РОЗРЯ́ДНИК¹, а, ч. Спортсмен, який має певний розряд ( див. розряд¹ 2).
Особливо захоплюються молоді науковці підводним спортом.. 180 чоловік стали розрядниками (Веч. Київ, 19.II 1968, 1);
Коли він, мало не зірвавшись, в одну мить скотився зі щогли й кинувся був до борту, сама ж Тоня схопила його за руку: — Не смій! Не доженеш! Утонеш! І таки ж правда: тут і майстер-розрядник з плавби навряд чи б догнав (Гончар, Тронка, 1963, 242).
РОЗРЯ́ДНИК², а, ч. Автоматичний прилад або пристрій для захисту електричного устаткування від перенапруги.
Для захисту устаткування підстанцій і насамперед трансформаторів від перенапруги застосовують розрядники, які відводять перенапруги в землю (Довідник сіль. будівельника, 1956, 235);
Під час обходів після грози обхідник повинен.. також оглянути установлені на лініях розрядники (Сіль. лінії електропередачі, 1956, 47).
Значення в інших словниках
- розрядник — розря́дник 1 іменник чоловічого роду, істота спортсмен розря́дник 2 іменник чоловічого роду прилад Орфографічний словник української мови
- розрядник — I -а, ч. Спортсмен, який має певний розряд (див. розряд I 2)). II -а, ч. Автоматичний прилад або пристрій для захисту електричного устаткування від перенапруги. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розрядник — РОЗРЯ́ДНИК¹, а, ч. Спортсмен, який має певний розряд (див. розря́д¹ 2). – Та я ж усе життя на морі прожив, я ж син рибалки!.. Що я, гірше за ваших розрядників гребтиму? (П. Словник української мови у 20 томах