1. Словник української мови в 11 томах

розрізаний

РОЗРІ́ЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розрі́зувати.

Навкруги поле, розрізане шляхом і столітніми деревами (Коцюб., II, 1955, 235);

По розрізаній коліями дорозі бігли струмки (Перв., Материн.. хліб, 1960, 132);

// У знач. прикм.

Коли отаке трусне́ на другий день після операції, то навряд чи буде то гаразд для розрізаного сустава (Л. Укр., V, 1956, 227).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розрізаний — розрі́заний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розрізаний — [роузр’ізанией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. розрізаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розрізувати. || розрізано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розрізаний — РОЗРІ́ЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розрі́зати і розрі́зувати. Навкруги поле, розрізане шляхом і столітніми деревами (М. Коцюбинський); Фріда спускає очі додолу, і на маленьких, як розрізана надвоє вишня, устах лукавиться загониста посмішка (В. Словник української мови у 20 томах
  5. розрізаний — Розрі́заний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)