1. Словник української мови в 11 томах

розсвічувати

РОЗСВІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗСВІТИ́ТИ, свічу́, сві́тиш, док., перех. і рідко без додатка, розм.

1. Запалювати що-небудь для освітлення, примушувати горіти.

Сухою рукою черкає Христос об стіл сірник і розсвічує дві свічки, встромлені в білий хліб (Ірчан, II, 1958, 123);

Запали в печі!.. От вона розсвітила (Сл. Гр.).

2. Заливати, заповнювати сяйвом, світлом, освітлювати.

Хай тут на низини, де холод, тінь, де кров’ю зрошена дороги рінь, упаде блиск, що нам розсвітить шлях… (У. Кравч., Вибр., 1958, 198);

*Образно. Ці очі розсвічують смагляво-рум’яне обличчя дівчини (Літ. Укр., 22.ХІІ 1967, 4).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розсвічувати — розсві́чувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. розсвічувати — -ую, -уєш, недок., розсвітити, -свічу, -світиш, док., перех. і рідко без додатка, розм. 1》 Запалювати що-небудь для освітлення, примушувати горіти. 2》 Заливати, заповнювати сяйвом, світлом, освітлювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розсвічувати — РОЗСВІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗСВІТИ́ТИ, свічу́, сві́тиш, док., що і рідко без дод., розм. 1. Запалювати що-небудь для освітлення, примушувати горіти. Словник української мови у 20 томах
  4. розсвічувати — ЗАСВІ́ЧУВАТИ (запалювати що-небудь, щоб викликати світіння), СВІТИ́ТИ, ЗАПА́ЛЮВАТИ, ЗАСВІ́ТЛЮВАТИ рідше, РОЗСВІ́ЧУВАТИ розм. — Док.: засвіти́ти, запали́ти, розсвіти́ти. Словник синонімів української мови