розскубувати
РОЗСКУ́БУВАТИ, ую, уєш і РОЗСКУБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗСКУ́БТИ, бу́, бе́ш і РОЗСКУ́БАТИ, аю, аєш; мин. ч. розску́б, ла, ло і розску́бав, бала, ло; док., перех. Скубучи, розсмикувати, розділяти на волокна, пір’їни і т. ін.; щипаючи, роздрібнювати.
Посадив [директор] Антона.. розскубувать руками випрані й висушені руна вовни (Н.-Лев., V, 1966, 430);
Пуху в ній [подушечці], правда, ще багато; якби розскубти та розбити, і на велику б стало (Мирний, IV, 1955, 297);
// Розкуйовджувати (волосся).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розскубувати — розску́бувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розскубувати — -ую, -уєш і розскубати, -аю, -аєш, недок., розскубти, -бу, -беш і розскубати, -аю, -аєш; мин. ч. розскуб, -ла, -ло і розскубав, -бала, -бало; док., перех. Скубучи, розсмикувати, розділяти на волокна, пір'їни і т. ін.; щипаючи, роздрібнювати. || Розкуйовджувати (волосся). Великий тлумачний словник сучасної мови
- розскубувати — РОЗСКУ́БУВАТИ, ую, уєш і РОЗСКУБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗСКУ́БТИ, бу́, бе́ш і РОЗСКУ́БАТИ, аю, аєш; мин. ч. розску́б, ла, ло і розску́бав, бала, ло; док., що. Скубучи, розсмикувати, розділяти на волокна, пір'їни і т. ін.; щипаючи, роздрібнювати. Словник української мови у 20 томах