1. Словник української мови в 11 томах

розславляти

РОЗСЛАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗСЛА́ВИТИ, влю, виш; мн. розсла́влять; док., перех. і без додатка.

1. Перебільшено, надміру розхвалювати кого-, що-небудь.

2. Поширювати чутки, плітки, розголошувати що-небудь.

Миркнув [Чайченко] там якесь слово чи друге до шинкарки, хтось цікавий підхопив та розславив по селу, — от і поговір став недобрий (Вовчок, І, 1955, 242);

Буржуазні шевченкознавці, виходячи з націоналістичних міркувань, намагалися розславити нібито вороже ставлення Бєлінського до великого українського поета (Рад. літ-во, 11, 1949, 71).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розславляти — розславля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розславляти — -яю, -яєш, недок., розславити, -влю, -виш; мн. розславлять; док., перех. і без додатка. 1》 Перебільшено, надміру розхвалювати кого-, що-небудь. 2》 Поширювати чутки, плітки, розголошувати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розславляти — РОЗСЛАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗСЛА́ВИТИ, влю, виш; мн. розсла́влять; док., кого і без дод. Перебільшено, надміру розхвалювати кого-, що-небудь. Миркнув [Чайченко] там якесь слово чи друге до шинкарки, хтось цікавий підхопив та розславив по селу, – от і поговір став недобрий (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
  4. розславляти — ХВАЛИ́ТИ (висловлювати похвалу комусь, чомусь), ПОХВАЛЯ́ТИ рідше; ВИХВАЛЯ́ТИ (ВИХВА́ЛЮВАТИ), ВИСЛАВЛЯТИ, РОЗСЛАВЛЯТИ, РОЗХВА́ЛЮВАТИ, НАХВА́ЛЮВАТИ (НАХВАЛЯ́ТИ), ПІДНО́СИТИ (дуже, надмірно). — Док.: похвали́ти, розхвали́ти, піднести́. Словник синонімів української мови
  5. розславляти — Розславля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. розславити, -влю, -виш, гл. Разглашать, разгласить. Хтось цікавий підхопив та розславив по селу — от і поговір став недобрий. МВ. ІІ. 181. Словник української мови Грінченка