розславляти

ХВАЛИ́ТИ (висловлювати похвалу комусь, чомусь), ПОХВАЛЯ́ТИ рідше; ВИХВАЛЯ́ТИ (ВИХВА́ЛЮВАТИ), ВИСЛАВЛЯТИ, РОЗСЛАВЛЯТИ, РОЗХВА́ЛЮВАТИ, НАХВА́ЛЮВАТИ (НАХВАЛЯ́ТИ), ПІДНО́СИТИ (дуже, надмірно). — Док.: похвали́ти, розхвали́ти, піднести́. Андрій уминав паляниці та все хвалив (М. Коцюбинський); (Кай Летіцій:) Кріспіна Секста я не похваляю — за всі його, тобі відомі вчинки (Леся Українка); Потім Світлана Остапівна сама захопилася донбасівською темою й добру годину вихваляла рідний край (Ю. Яновський); Циган совав матушкам решета й сита та вихвалював свій крам (І. Нечуй-Левицький); Хозари клацають язиками, розхвалюють майстрів, а надто князя (Д. Міщенко); Він все так, як і перше, нахваляє свою математику (Леся Українка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

розславляти — розславля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
розславляти — -яю, -яєш, недок., розславити, -влю, -виш; мн. розславлять; док., перех. і без додатка. 1》 Перебільшено, надміру розхвалювати кого-, що-небудь. 2》 Поширювати чутки, плітки, розголошувати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
розславляти — РОЗСЛАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗСЛА́ВИТИ, влю, виш; мн. розсла́влять; док., кого і без дод. Перебільшено, надміру розхвалювати кого-, що-небудь. Миркнув [Чайченко] там якесь слово чи друге до шинкарки, хтось цікавий підхопив та розславив по селу, – от і поговір став недобрий (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
розславляти — РОЗСЛАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗСЛА́ВИТИ, влю, виш; мн. розсла́влять; док., перех. і без додатка. 1. Перебільшено, надміру розхвалювати кого-, що-небудь. 2. Поширювати чутки, плітки, розголошувати що-небудь. Словник української мови в 11 томах
розславляти — Розславля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. розславити, -влю, -виш, гл. Разглашать, разгласить. Хтось цікавий підхопив та розславив по селу — от і поговір став недобрий. МВ. ІІ. 181. Словник української мови Грінченка