розслухати
ПОЧУ́ТИ (сприйняти слухом щось), ДОЧУ́ТИ, РОЗЧУ́ТИ, УЧУ́ТИ (ВЧУ́ТИ), ДОЧУ́ТИСЯ розм., РОЗСЛУ́ХАТИ розм., РОЗСЛУ́ХАТИСЯ розм., ЗАЧУ́ТИ діал. Так дивиться сарна в дрімучому лісі, Неначе почувши десь шелест в кущах... (О. Олесь); Господар ще сказав кілька слів, яких не міг дочути Лодиженко (І. Ле); За гуркотом двох віялок не розчув Обушний зауваження Крупка (І. Кириленко); Затихнув цвіркун, учувши Знадвору гуркіт і гомін (І. Вирган); Ще старий не вспів гаразд розслухати, що син каже, а хлопець як замахне паличкою — лус батька по плечу! (І. Франко); Перш було розсердився, а далі, як розслухавсь, що йому Настя, стогнучи, розказала, то й замовк (Г. Квітка-Основ'яненко); Мати як зачула його голос, так прожога і кинулася до його в хату (Панас Мирний). — Пор. 1. чу́ти.
Значення в інших словниках
- розслухати — розслу́хати дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- розслухати — -аю, -аєш, док., перех., розм. Добре, ясно почути; розчути. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розслухати — РОЗСЛУ́ХАТИ, аю, аєш, док., що, розм. Добре, ясно почути; розчути. Нічого не можна було розслухати, що їй там бабуся шептала (Г. Квітка-Основ'яненко); Неясно горіло в нашій хаті світло – ніхто зразу не впізнав. Словник української мови у 20 томах
- розслухати — Розслу́хати, -хаю, -хаєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розслухати — РОЗСЛУ́ХАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Добре, ясно почути; розчути. Нічого не можна було розслухати, що їй там бабуся шептала (Кв.-Осн., II, 1956, 196); Неясно горіло в нашій хаті світло — ніхто зразу не впізнав. Словник української мови в 11 томах
- розслухати — Розслухати, -хаю, -єш гл. Разслышать. Чи через.... жаб, чи.... через кого.... я щось не розслухав. Кв. І. 78. Словник української мови Грінченка