розстелений

РОЗСТЕ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розстели́ти.

Біля однієї землянки.. сушилося солдатське шмаття, недбало розстелене на траві (Гончар, III, 1959, 412);

Розстелена на лузі тонким шаром льняна соломка зволожується дощами і росами (Техн. культ., 1956, 82);

*Образно. На однім узгір’ї того яру стояла економія, вся в зеленому саду, розстеленому по косогорі (Н.-Лев-, І, 1956, 150);

// У знач. прикм.

Під возом в холодочку на розстеленій ряднині мати розкладала полудень (Іщук, Вербівчани, 1961, 14);

// розсте́лено, безос. присудк. сл.

Полотно на зеленій траві стьожками довгими розстелено — білиться на сонці (Головко, І, 1957, 189).