розстрій
РО́ЗСТРІЙ, рою, ч., рідко. Те саме, що ро́злад.
Рифка була слаба. Се не була слабість тіла, бо тілом вона була здорова і сильна,— се був якийсь дивовижний розстрій духа (Фр., V, 1951, 393);
Чує [Іван] дивно-гармонійні й такі тужливо-жалібні співи, що попадає під їх впливом у ще більший розстрій; його очі наповнюються слізьми (Круш., Буденний хліб.., 1960, 146);
Земле рідна, ..розступись, поглинь фашиста, ро́зстрій дай його рядам! (Тич., II, 1957, 102).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розстрій — ро́зстрій іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
- розстрій — РО́ЗСТРІЙ, рою, ч., рідко. Те саме, що ро́злад. Рифка була слаба. Се не була слабість тіла, бо тілом вона була здорова і сильна, – се був якийсь дивовижний розстрій духу (І. Словник української мови у 20 томах