розстрій

РО́ЗСТРІЙ, рою, ч., рідко.

Те саме, що ро́злад.

Рифка була слаба. Се не була слабість тіла, бо тілом вона була здорова і сильна, – се був якийсь дивовижний розстрій духу (І. Франко);

Чує [Іван] дивно-гармонійні й такі тужливо-жалібні співи, що попадає під їх впливом у ще більший розстрій; його очі наповнюються слізьми (А. Крушельницький);

Як чоловік має якусь журу, якись сумнів, то криється з ним, відкладає з дня на день. А доктор казав раз, що це дуже й дуже недобре, що воно спричинює розстрій нервів (Б. Лепкий);

Завдання .. внести замішання й розстрій у ряди ворога, будити енергію, викликати широкі маси на боротьбу (В. Винниченко);

Земле рідна, .. розступись, поглинь фашиста, ро́зстрій дай його рядам! (П. Тичина).