1. Словник української мови у 20 томах

розстріл

РО́ЗСТРІЛ, у, ч.

1. Дія за знач. розстрі́лювати, розстріля́ти 1–3.

Ще в дитинстві його возили дивитись на розстріл, .. і ся картина лишилась у нього на ціле життя (М. Коцюбинський);

Ще в ті часи, коли Андрій сидів уперше, альбінос цей примелькався йому, водивши на імпровізований розстріл (І. Багряний);

На землю спадала вечірняя мла, як варта на розстріл матросів вела (В. Сосюра);

Це була страшна картина. .. Просьби достріляти. Розстріли поранених, щоб не кричали (О. Довженко);

// Смертна кара, що здійснюється пострілом із вогнепальної зброї.

– За приховування втікачів належить розстріл, – шипить староста (Ю. Яновський);

Спочатку гостро накинувся був [барон] чомусь тільки на Андрія Горленка, залякував його всякими карами, розстрілом навіть... (Є. Кротевич);

Відповідно до провини визначались види смертного покарання: повішення, колесування, четвертування, відсікання голови, розстріл, спалювання (з навч. літ.).

2. спец. Пошкодження каналу ствола вогнепальної зброї (від довгого користування, частої стрільби).

3. спец. Розпірка в рудному кріпленні.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розстріл — ро́зстріл іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. розстріл — [розстр'іл] -лу, м. (на) -л'і, мн. -лие, -л'іў Орфоепічний словник української мови
  3. розстріл — -у, ч. 1》 Дія за знач. розстрілювати, розстріляти 1-3). || Смертна кара, що здійснюється пострілом із вогнепальної зброї. 2》 спец. Пошкодження каналу ствола вогнепальної зброї (від довгого користування, частої стрільби). 3》 спец. Розпірка в рудному кріпленні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розстріл — СТРА́ТА (позбавлення життя за вироком), СМЕ́РТНА КА́РА, ВИ́ЩА МІ́РА, ПОКАРА́ННЯ, КА́РА НА ГО́РЛО іст.; РО́ЗСТРІЛ (вогнепальною зброєю); ПОВІ́ШЕННЯ (ПОВІ́ШАННЯ) (на шибениці); ЧЕТВЕРТУВА́ННЯ, КОЛЕСУВА́ННЯ, РОЗП'Я́ТТЯ... Словник синонімів української мови
  5. розстріл — Ро́зстріл, -лу; -ріли, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. розстріл — РО́ЗСТРІЛ, у, ч. 1. Дія за знач. розстрі́лювати, розстріля́ти 1 — 3. Ще в дитинстві його возили дивитись на розстріл трьох москалів, і ся картина лишилась у нього на ціле життя (Коцюб. Словник української мови в 11 томах