розстріл
СТРА́ТА (позбавлення життя за вироком), СМЕ́РТНА КА́РА, ВИ́ЩА МІ́РА, ПОКАРА́ННЯ, КА́РА НА ГО́РЛО іст.; РО́ЗСТРІЛ (вогнепальною зброєю); ПОВІ́ШЕННЯ (ПОВІ́ШАННЯ) (на шибениці); ЧЕТВЕРТУВА́ННЯ, КОЛЕСУВА́ННЯ, РОЗП'Я́ТТЯ, САДІ́ННЯ НА ПА́ЛЮ (у давні часи — страта через тортури). (Іфігенія:) Коли хто вміє одважно йти на страту, Той мусить все одважно зустрічать (Леся Українка); Самодержавство ще жило.. Смертними карами скінчилися повстання у флоті (А. Головко); — За приховування втікачів належить розстріл, — шипить староста (Ю. Яновський). — Пор. уби́вство.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розстріл — ро́зстріл іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- розстріл — [розстр'іл] -лу, м. (на) -л'і, мн. -лие, -л'іў Орфоепічний словник української мови
- розстріл — -у, ч. 1》 Дія за знач. розстрілювати, розстріляти 1-3). || Смертна кара, що здійснюється пострілом із вогнепальної зброї. 2》 спец. Пошкодження каналу ствола вогнепальної зброї (від довгого користування, частої стрільби). 3》 спец. Розпірка в рудному кріпленні. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розстріл — РО́ЗСТРІЛ, у, ч. 1. Дія за знач. розстрі́лювати, розстріля́ти 1–3. Ще в дитинстві його возили дивитись на розстріл, .. і ся картина лишилась у нього на ціле життя (М. Словник української мови у 20 томах
- розстріл — Ро́зстріл, -лу; -ріли, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розстріл — РО́ЗСТРІЛ, у, ч. 1. Дія за знач. розстрі́лювати, розстріля́ти 1 — 3. Ще в дитинстві його возили дивитись на розстріл трьох москалів, і ся картина лишилась у нього на ціле життя (Коцюб. Словник української мови в 11 томах