розстрілювати

ВИСТРІ́ЛЮВАТИ (стріляючи, витрачати, використовувати патрони, снаряди тощо), РОЗСТРІ́ЛЮВАТИ. — Док.: ви́стріляти, розстріля́ти. Бугров вистріляв майже всі патрони (І. Микитенко); Кращі бійці розстріляли вже всі призначені їм за життя патрони (О. Довженко).

СТРА́ЧУВАТИ (позбавляти когось життя за вироком, здійснювати покарання), КАРА́ТИ НА СМЕРТЬ, КАРА́ТИ НА ГО́РЛО іст., КАРА́ТИ (вказівку на смерть дає контекст); РОЗСТРІ́ЛЮВАТИ (вогнепальною зброєю); ВІ́ШАТИ (на шибениці); ГІЛЬЙОТИНУВА́ТИ (на гільйотині); ЧЕТВЕРТУВА́ТИ, КОЛЕСУВА́ТИ, РОЗПИНА́ТИ (НА ХРЕСТІ́), САДИ́ТИ НА ПА́ЛЮ (у давні часи — страчувати, застосовуючи тортури); САДИ́ТИ НА ЕЛЕКТРИ́ЧНИЙ СТІЛЕ́ЦЬ (страчувати, застосовуючи електричний струм). — Док.: стра́тити, скара́ти на смерть (покара́ти на смерть), скара́ти на го́рло (покара́ти на го́рло), скара́ти (покара́ти), розстріля́ти, пові́сити, пові́шати (всіх або багатьох) гільйотинува́ти, четвертува́ти, колесувати, розіп'я́ти на хресті́, посади́ти на па́лю, посади́ти на електри́чний стіле́ць. Гітлерівці на майдані страчували героїв підпілля (Ю. Яновський); І скарали (слуги юнака): покотилась Голова його відтята (В. Самійленко); (Настя (витягає ніж з-за пояса):) Пошли мені, Боже, силу цим ножем покарати моїх проклятих ворогів (І. Нечуй-Левицький); — Вчора в трибуналі Івашка розстріляли. За що? За якийсь там золотий портсигар! (О. Довженко); — А якщо зробите не так — Повішаю усіх неначе тих собак (Л. Глібов); Не легше було і товаришам Гонти: і їх четвертували по городах і містечках, а їх голови, руки і ноги розвішували на перехрестях (О. Стороженко); Відьом же тут колесували І всіх шептух і ворожок (І. Котляревський); Як розпинать його вели, Ти на розпутії стояла З малими дітьми (Т. Шевченко); — Стривай, пане, — сказав Хліб. — Не віддавай на ганебну смерть, як пса. Не стріляй.. Звели посадити мене на палю, дай вмерти достойно лицарською смертю (О. Довженко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розстрілювати — розстрі́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розстрілювати — див. карати; нищити Словник синонімів Вусика
  3. розстрілювати — -юю, -юєш, недок., розстріляти, -яю, -яєш, док., перех. 1》 Піддавати смертній карі, що здійснюється пострілом із вогнепальної зброї. 2》 Стріляючи з близької відстані, піддавати сильному обстрілу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розстрілювати — РОЗСТРІ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗСТРІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., кого, що. 1. кого. Піддавати смертній карі, що здійснюється пострілом із вогнепальної зброї. Людям, рокованим на смерть, видали рушниці (вволили їхнє останнє бажання). Словник української мови у 20 томах
  5. розстрілювати — Розстрі́лювати, -люю, -люєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. розстрілювати — РОЗСТРІ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗСТРІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех. 1. Піддавати смертній карі, що здійснюється пострілом із вогнепальної зброї. [Оксана:] Комітет буде і далі розстрілювати всіх провокаторів (Корн. Словник української мови в 11 томах
  7. розстрілювати — Розстрілювати, -люю, -єш сов. в. розстрелити, -лю, -лиш, гл. Разстрѣливать, разстрѣлять. Чуб. V. 249. Словник української мови Грінченка