розстрілювати

РОЗСТРІ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗСТРІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., кого, що.

1. кого. Піддавати смертній карі, що здійснюється пострілом із вогнепальної зброї.

Людям, рокованим на смерть, видали рушниці (вволили їхнє останнє бажання). І вони стали розстрілювати інших рокованих на смерть, аби примиритися із власною загибеллю (В. Стус);

Бабу за те, що вона збирала колоски у полі розстріляли в неділю (О. Довженко);

– Вчора в трибуналі Івашка розстріляли. За що? За якийсь там золотий портсигар! (О. Довженко);

// підсил., зневажл.

– От. А тепер я зроблю тобі приговор і розстріляю, як собаку... (І. Багряний);

* Образно. Розстрілявши кривавеє вчора, у майбутнє трамбуєм ми путь (В. Сосюра).

2. кого, що. Стріляючи з близької відстані, піддавати сильному обстрілу.

Взвод Черниша йшов з другим батальйоном у тил. Завдання ставилось: вибравши вогневу позицію на пануючій висоті над шосе, розстрілювати звідти разом із станкачами тилове шосе ворога і вершину перевалу (О. Гончар);

Найстрашніші були італійські малі аероплани, що летіли над нашими головами на бриючому польоті й безжально розстрілювали (Р. Іваничук);

Фашисти, напевно, не рушать далі, поки не розстріляють кожного дерева, кожного кущика в лісі (Ю. Збанацький).

3. що. Стріляючи, витрачати, використовувати патрони, снаряди і т. ін.

– Ось у мене, Миколо, те саме. Розстрілюю кулеметну стрічку, останню (О. Довженко);

Розстрілявши всі набої, Созінов вихопив шаблю (М. Стельмах).

4. що, спец. Спричинювати утворення розстрілу (у 2 знач.) у каналі ствола вогнепальної зброї.