1. Словник української мови в 11 томах

розстрілювати

РОЗСТРІ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗСТРІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех.

1. Піддавати смертній карі, що здійснюється пострілом із вогнепальної зброї.

[Оксана:] Комітет буде і далі розстрілювати всіх провокаторів (Корн., І, 1955, 11);

— Вчора в трибуналі Івашка розстріляли. За що? За якийсь там золотий портсигар! (Довж., І, 1958, 139);

*Образно. Розстрілявши кривавеє вчора, у майбутнє трамбуєм ми путь (Сос., І, 1957, 492).

2. Стріляючи з близької відстані, піддавати сильному обстрілу.

Взвод Черниша йшов з другим батальйоном у тил. Завдання ставилось: вибравши вогневу позицію на пануючій висоті над шосе, розстрілювати звідти разом із станкачами тилове шосе ворога і вершину перевалу (Гончар, III, 1959, 98);

Фашисти, напевно, не рушать далі, поки не розстріляють кожного дерева, кожного кущика в лісі (Збан., Між.. людьми, 1955, 52).

3. Стріляючи, витрачати, використовувати патрони, снаряди і т. ін.

— Ось у мене, Миколо, те саме. Розстрілюю кулеметну стрічку, останню (Довж., І, 1958, 187);

Розстрілявши всі набої, Созінов вихопив шаблю (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 794).

4. спец. Спричинювати утворення розстрілу (у 2 знач.) у каналі ствола вогнепальної зброї.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розстрілювати — розстрі́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розстрілювати — див. карати; нищити Словник синонімів Вусика
  3. розстрілювати — -юю, -юєш, недок., розстріляти, -яю, -яєш, док., перех. 1》 Піддавати смертній карі, що здійснюється пострілом із вогнепальної зброї. 2》 Стріляючи з близької відстані, піддавати сильному обстрілу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розстрілювати — РОЗСТРІ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗСТРІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., кого, що. 1. кого. Піддавати смертній карі, що здійснюється пострілом із вогнепальної зброї. Людям, рокованим на смерть, видали рушниці (вволили їхнє останнє бажання). Словник української мови у 20 томах
  5. розстрілювати — ВИСТРІ́ЛЮВАТИ (стріляючи, витрачати, використовувати патрони, снаряди тощо), РОЗСТРІ́ЛЮВАТИ. — Док.: ви́стріляти, розстріля́ти. Бугров вистріляв майже всі патрони (І. Микитенко); Кращі бійці розстріляли вже всі призначені їм за життя патрони (О. Словник синонімів української мови
  6. розстрілювати — Розстрі́лювати, -люю, -люєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. розстрілювати — Розстрілювати, -люю, -єш сов. в. розстрелити, -лю, -лиш, гл. Разстрѣливать, разстрѣлять. Чуб. V. 249. Словник української мови Грінченка