1. Словник української мови в 11 томах

розстріляний

РОЗСТРІ́ЛЯНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розстріля́ти 1 — 3.

Дев’ятнадцятирічний юнак Василь Чумак в листопаді 1919 року був схоплений і розстріляний денікінською контррозвідкою (Поезія.., 1956, 68);

Земля зітхнула душно, тяжко, мов теж розстріляна була… (Сос., II, 1958, 183);

Диски від автомата розстріляні (Тют., Вир, 1964, 491);

// У знач. прикм.

Пором обстріляли з кулеметів.. Його [хлопчика] забрав з розстріляного порому бакенщик Харитон Макарович (Мокр., Острів.., 1961, 12);

// у знач. ім. розстрі́ляний, ного, ч.; розстрі́ляна, ної, ж. Людина, яку розстріляли.

[Орлов:] Гестапівці розстріляли підпільний комітет, але серед розстріляних сина Макара Івановича не було (Корн., II, 1955, 109);

// розстрі́ляно, безос. присудк. сл.

Поминув [Давид] хрест край дороги — колись при денікінцях тут розстріляно кількох селян, як гнали їх на Щербанівку (Головко, II, 1957, 83).

2. у знач. прикм. Використаний при стрільбі (про гільзу від патрона і т. ін.).

В кінці толоки вони набігли на загублений кимсь кашкет із зіркою.. Але довкола не видно було нікого. Тільки блистіли на сонці мідні гільзи від розстріляних патронів (Панч, II, 1956, 159).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розстріляний — розстрі́ляний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розстріляний — [роус:тр’іл'анией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. розстріляний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розстріляти 1-3). || розстріляно, безос. присудк. сл. || у знач. ім. розстріляний, -ного, ч.; розстріляна, -ної, ж. Людина, яку розстріляли. 2》 у знач. прикм. Використаний при стрільбі (про гільзу від патрона і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розстріляний — РОЗСТРІ́ЛЯНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розстріля́ти 1–3. Дев'ятнадцятирічний юнак Василь Чумак в листопаді 1919 року був схоплений і розстріляний денікінською контррозвідкою (з наук. літ.); Земля зітхнула душно, тяжко, мов теж розстріляна була... (В. Словник української мови у 20 томах
  5. розстріляний — Розстрі́ляний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)